Коли «жахачить» не по-дитячому...

Автор: Вікторія Мазур

Понад 10 мільйонів людей у всьому світі страждають від різних фобій, серед яких - навіть боязнь грошей.

Я боюся висоти, темноти, старості, розчарування та самотності. А іноді, здається,   боюся навіть самої себе. Але це нормально, говорить мій психолог. Мовляв, усі ми люди, а страх - природний інстинктивний стан людини. Навіть більше, деякі страхи допомагають нам жити, долати різні труднощі та проблеми. Але якщо перед сном ви надягаєте на голову протигаз, побоюючись, що у вухо залізе тарган, а коли ви бачите власну тещу, у вас починається напад епілепсії, варто задуматися. Схоже, ви стали черговою жертвою акарофобії та пентерафобії.

Ой, боюся! А чого не знаю...

Сьогодні у світі налічується понад 1000 різних фобій, тоді як людей, котрі стали заручниками страху  , - близько 10 мільйонів. Але це лише офіційна статистика. Насправді, страждаючих від фобій значно більше, стверджують психологи. Багато людей просто не усвідомлюють серйозності проблеми, і далеко не завжди звертаються за допомогою до фахівця. Найчастіше це відбувається, коли у людини накопичується цілий букет нез'ясовних страхів, і життя стає одним суцільним кошмаром. Людина боїться практично всього: їсти, спати, думати, боїться вийти з будинку, перейти вулицю, заговорити з продавцем у магазині.

Що ж таке фобія та звідки вона береться? Психологи визначають фобію як нав'язливий страх, що загострюється у певних ситуаціях, і який не піддається повному логічному поясненню. Тобто, людина боїться, не усвідомлюючи при цьому саму причину страху. Та й боятися, якщо так подивитися, нічого. Одна моя подруга з дитинства страждає на клаустрофобію - боязнь закритого простору. Вона не їздить у ліфті, рідко спускається в метро та ніколи не ховається з головою, сама не розуміючи чому. «Просто страшно», говорить, і все. Зате щодня підійматися у темряві на 12-й поверх, де за кожним рогом на тебе може чатувати маніяк, вона зовсім не боїться.

Водночас, практикуючий психотерапевт Ірина Бартош вважає, що фобія не виникає на порожньому місці. «І страшно не тому, що в ліфті колись хтось налякав, а, швидше за все, тому що колись людині там уперше стало погано, - пояснює лікар - З тієї ж причини, він обмірковує ситуацію наперед: «А раптом двері не відкриються, а мені погано, я задихаюся, у мене підкошуються ноги, і мені ніхто в цей момент не зможе допомогти».

А, загалом, психологи виділяють кілька варіантів розвитку фобій. Частенько їхнє зародження пов'язане з певною подією, що сталася з людиною ще в ранньому дитинстві. Наприклад, щось дуже налякало дитину, викликавши у неї величезний емоційний стрес. Згодом вона навіть забуде про те, що сталося, але через багато років у певних ситуаціях страх може проявитися з новою силою, стверджує психолог, психотерапевт Українського науково-дослідного інституту соціальної, судової психіатрії та наркології Оксана Ткачова. Швидше за все, це і є варіант з моєю подругою. Можливо, в дитинстві вона серйозно злякалася, і давно забула про це, але в підсвідомості страх все ж таки залишився та кожного разу дає про себе знати. З такою фобією, за словами Ткачової, украй складно боротися, але можливо.

«Іноді страх може виникнути за ситуації, коли дитина більш-менш сформована особистісно, але дуже рано стикається з якимись дорослими проблемами, які, у свою чергу, породжують у неї внутрішній конфлікт, - пояснює психолог. - Спроби впоратися з цим конфліктом, якось його врегулювати призводять до зростання рівня тривоги. У майбутньому ця людина спробує знайти свій спосіб законсервувати її надлишки».

Але найчастіше фобія виникає внаслідок сильного стресу, викликаного реальною травматичною ситуацією, яку пережила людина (катастрофа, згвалтування). У цьому випадку навіть не має значення, наскільки особистісно врівноважена людина, вважає Ткачова, оскільки в подібних ситуаціях наша психіка стикається з чимось, чого нездатна переварити в даний момент.. У результаті залишається застигла тривога, яка приводить до формування симптомів фобії. 

Чим же фобія відрізняється від банального страху?

Тим, що в першому випадку побоювання не несуть у собі реальної загрози, стверджують психологи. Проте, людина все одно продовжує боятися. «Страх - це просто страх, інстинктивний стан людини: хтось із кута вискочив - ми злякалися. А фобія - це вже хвороба - говорить Ірина Бартош. -  Це теж певний страх, але він, як правило, супроводжується різними вегетативними реакціями, такими як прискорене серцебиття, низький тиск, різка слабкість у всьому тілі, людину кидає то в холод, то в жар, переднепритомний стан, можна сказати», - пояснює лікар. При цьому ЕКГ і інші показники у людини можуть бути в нормі, але краще від цього йому  не стає.

Багато хто з нас, власне, боїться мишей, висоти, темноти або стоматологів, але це ще не діагноз. «Ось коли в разі однієї тільки думки про дантиста ви втрачаєте свідомість, коли страх порушує звичний устрій життя людини, його здатність адаптуватися в тій чи іншій ситуації, тоді мова йде вже про фобію», - стверджує Оксана Ткачова.

Страх корисний у міру

Усе ж таки, признайтеся, усі ми час від часу потребуємо певної дози страху, адже страх - одне з джерел адреналіну. Крім того, він оберігає нас від різних небезпек. Саме відсутність всяких тривог і страхів є ознакою психічних розладів, стверджують психологи. Де б ми зараз були, якщо би не боялися ходити по карнизах висотних будинків, переходити дорогу на червоне світло тощо. «Страх, тривога є дуже важливими людськими переживаннями, незважаючи на те, що викликають явний психічний і емоційний дискомфорт, - говорить Ткачова. - Страх необхідний людині. Це емоція, яка закріпилася еволюційно для того, щоб зорієнтувати нас в певній ситуації, допомогти вжити які-небудь заходи щоод об'єкту, який представляє для нас загрозу, - або нападати, або тікати».

Фобії породжує прогрес 

За останні 10 років кількість людських фобій збільшилася з 300 до 1030. А винен у всьому прогрес, стверджують експерти. І якщо розібратися, то нічого дивовижного в цьому немає. Адже до аварії на Чорнобильській АЕС мало хто чув про радіофобію (боязнь радіації). А до винаходу комп'ютерів ніхто й не підозрював про існування кіберфобії. Те саме можна сказати про боязнь електрики (електрофобія), літаків (авіафобія), атомних вибухів (атомософобія) і багато чого іншого.

Сучасна реклама щодня змушує кого-небудь жахатися мікробів, які повсюди (вермінофобія), старіння (геронтофобія), облисіння (фалакрофобія), ожиріння (обезофобія), а жінок - здригатися в очікуванні критичних днів (менофобія). Крім того, з'явилася низка досить екзотичних фобій, таких, як боязнь клоунів (коулрофобія), повітряних кульок (глобофобія), часнику (аліумофобія), курчат (земіфобія), великих кротів (алекторофобія), видр (лутрафобія) і навіть власної тещі або свекрухи (пентерафобія). Багатьох лякають любов (еротофобія) і навіть гроші (хрометофобія).

Список потенційних фобій достатньо великий, хоча у звичайній практиці психологи стикаються приблизно з 15-ма найпоширенішими страхами. За однією з теорій, механізм розвитку фобії полягає в тому, що людина біологічно запрограмована на боязнь деяких речей. З боку наших доісторичних предків було розумно боятися темноти (скотофобія), адже в темноті на них могли напасти вороги.

За словами Ірини Бартош, українці найчастіше бояться темноти, висоти, закритого простору (ліфтів, метро) і мостів. Без допомоги фахівця вилікувати фобію досить важко. Але пом'якшити симптоми можна. Для цього лікар радить своїм пацієнтам зайнятися йогою, бігом, дихальною гімнастикою, обливатися холодною водою та не перетруджуватися.

Знаменитості теж бояться

І наприкінці хотілося б відмітити, що від страху не застрахований ніхто, навіть найуспішніші, найбагатші та найзнаменитіші. Так Петро І, наприклад, страждав на акарофобію (боязнь комах) і спацеофобію (страх перед порожнім простором і навіть власним будинком). Апартаменти, де він зупинявся, навмисне обладнувалися низькою фальшстелею, підвішеною до високої. Наполеон Бонапарт страждав від гіпофобії (боязнь коней) і мучився від лейкофобії (боязнь білого кольору). Микола Гоголь вмирав від страху бути похованим живцем (тафефофобія), тому неодноразово заповідав своїм друзям ховати його лише тоді, коли на тілі почнуть з'являтися трупні плями. Але деякі дослідники стверджують, що його таки поховали у стані летаргічного сну.

Сучасні зірки теж не виключення. Знаменита поп-дива Мадонна страждає на ратифобію (боязнь зморшок). Рятуючись від старості, вона колеться болючими та дорогими препаратами із зміїної отрути. Акторові Тому Крузу отруює життя пеладофобія (боязнь облисіння) та оматофобія (боязнь наврочення), а його колега бідолаха Кім Бесинджер не переносить чужих дотиків (афенфосмофобія), через що може місяцями не виходити з будинку.

Погляньте в обличчя страху

Але якщо проблема дійсно серйозна, займатися самолікуванням лікарі не радять. «Такі спроби, як правило, призводять до того, що люди починають буквально закриватися в чотирьох стінах, щоб у жодному випадку не зустрітися із тим, що нібито становить для них загрозу», - говорить Оксана Ткачова. У цьому випадку краще звернутися за допомогою до психотерапевта або психолога, який призначить індивідуальну схему лікування.

До появи психоаналізу найбільш передовим методом боротьби з фобіями вважався гіпноз. Лікар примушував пацієнта, який перебував у гіпнотичному сні, наново переживати ситуацію та давав йому установку: «Не бійся!». Сьогодні існує ще й медикаментозне лікування, але призначає його виключно лікар. Водночас деякі фахівці стверджують, що ліпший спосіб позбавиться страху - поглянути йому прямо в обличчя, не дарма ж в народі говорять: «Клин клином вибивають».

Мета цього методу полягає в тому, щоб розвинути у людини здатність зустрічатися віч-на-віч із фобічною ситуацією та, перебуваючи в ній, переконати його на досвіді, а не інтелектуально, що ситуація насправді безпечна. За допомогою індивідуальних, ранжованих за складністю завданнях пацієнта намагаються навчити сильніше реагувати на реальні заспокійливі аспекти ситуації та слабкіше - на удавану загрозу.

Але не варто викреслювати з рецепту віру та любов. Багатьом людям ці методи допомагають краще за будь-які пігулки та лікарів.

Джерело: ІнтерМедіа консалтинг